НЕВТОМНИЙ, НЕВЛОВИМИЙ БОРЕЦЬ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ…
НЕВТОМНИЙ, НЕВЛОВИМИЙ БОРЕЦЬ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ…
НЕВТОМНИЙ, НЕВЛОВИМИЙ
БОРЕЦЬ ЗА СПРАВЕДЛИВІСТЬ…
Грабко Дмитро Васильович народився 08.06.1997 р у селі Рідківці, Новоселицького району Чернівецької області.
У 2003 р. пішов у перший клас Рідківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2014 р. Після закінчення школи вступив до Чернівецького професійного машинобудівного ліцею, який закінчив у 2016 році та здобув професію верстатника широкого профілю. Далі продовжив заочно навчатися у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника з 2017 року та у 2021 році здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Фізична культура». Під час навчання в університеті проходив строкову службу з 2017 року у лавах Національної Гвардії України, де склав присягу служити українському народові та бути відданим своїй державі.
Ще будучи школярем, займався футболом, тренував дітей та був воротарем футбольного клубу «Рідківці». Завжди був активним, любив навчатися новому та навчати інших. Діма був співпереживаючою людиною з великим серцем, всім допомагав та підтримував.
Під час повномасштабного наступу у Дмитра був накладений гіпс внаслідок перелому ноги, але це йому не завадило записатись добровольцем на війну. Він не міг залишитись осторонь та хотів захистити всіх і вберегти від ворога. Знявши гіпс достроково, з’явився у військкомат, звідки його повернули додому на реабілітацію у зв’язку з травмою. І лише після третього візиту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 28 квітня 2022 р. його зарахували на службу в Національну Гвардію України.
Діма не хотів залишатися в тилу, рвався на передову попри всі прохання рідних. Будучи молодшим сержантом, він старався покращувати свої навички та знання. Пройшов навчання бойового медика взводу та здобув посаду навідника-оператора БТР-80. Але на цьому не зупинився, продовжуючи навчання на зовнішнього пілота-оператора безпілотних літальних апаратів.
Він любив Україну, любив людей, які живуть в Україні, тому вважав своїм обов’язком будь-якою ціною перемогти у цій війні. Він віддав своє життя заради того, щоб жили всі в нашій країні.
Діма все своє життя був хорошою доброю, чуйною, веселою та щирою людиною. Немає жодної людини, що його знала, у якої б не залишилося позитивних спогадів про нього. Ніколи не був байдужим до чужих переживань та горя, завжди знаходив час підтримати, допомогти і словом, і доброю справою. Посмішка ніколи не зникала з його обличчя, він завжди залишався позитивним, навіть у найскладніших ситуаціях.
Діма любив життя і цінував його. Відчував відповідальність та обов’язок захистити рідних та свою Батьківщину. Був сильним, вольовим, рішучим, швидко приймав рішення та ніколи не жалкував про них. Діма – яскравий приклад людяності для всіх українців. Був лідером, орагнізатором, авторитетом для оточуючих. Діма найкращий син, люблячий брат, турботливий дядько, вірний друг, сміливий Воїн… Наш Герой, який віддав своє життя заради рідних, заради перемоги, заради свободи…
Навіки у наших серцях і в нашій пам’яті усміхнений із словами: «Все добре, обняв…» Тепер обійматиме нас із небес…
