Вшануй пам'ять жертв політичних репресій
Вшануй пам'ять жертв політичних репресій
Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб. Величезну кількість із них розстріляли, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.
Терор і репресії вразили майже всі верстви населення України: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство. Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ; землю заливали бетоном; місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева тощо.
Злочини тоталітарного радянського режиму не обійшли і жителів нашої громади. Так група осіб з Магали, Острицького куту, Буди, Ширівців, Горечі Урбану та Остриці, які складали разом близько 500 чоловік, намагалися репатріюватися до Румунії. Біля села Лунка (недалеко від Герци) в ніч з 6 на 7 лютого 1941 року їх зустріли кулеметним вогнем. Було вбито більше трьох чвертей з них, зокрема і організаторів цієї акції Н.Мертікар, Н.Ніка та Н.Ісак. Вдалося перетнути кордон до Румунії лише 57 особам, 44 були схоплені радянськими військами. Згодом, 12 квітня 1941 р., вони були засуджені: 12 – до вищої міри покарання, 32 – до 10-річного ув’язнення та 5-річного позбавлення громадянських прав. Члени їх сімей були проголошені «ворогами народу» і депортовані до Сибіру.
Депортації наших жителів проходили в 3 етапи — перший відбувся наприкінці 1940 року, другий - 23 травня 1941року, третій — 13 червня 1941 року. В 1940 році було депортовано в Сибір понад 40 жителів Рідківців, сотні жителів Магали та Остриці. У травні вивозилися в основному так звані «зрадники Батьківщини». До цієї категорії належали ті, хто бажав виїхати за кордон чи робив спроби перейти кордон нелегально. Травнева депортація стала репетицією для масштабнішої — червневої. 8 червня 1941 р. Чернівецьке об’єднане засідання бюро обкому КП(б)У та обвликонкому ухвалило постанову «Питання проведення (13.06.41 р.) виселення у віддалені місцевості Радянського Союзу сімей зрадників Батьківщини, поміщиків, фабрикантів, активних діячів контрреволюційних партій, крупних торговців та інших контрреволюційних та кримінальних елементів по Чернівецькій області». Загалом з Магали та Остриці було депортовано понад 1500 осіб, Рідківців близько 120.
Після широкомасштабного вторгнення росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості громадян України, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії. З огляду на все, що ми знаємо про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, з огляду на відомості, які надходять з окупованого Херсона, інших територій тимчасово захоплених росіянами, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
Магальська сільська рада просить жителів громади вшанувати пам'ять жертв політичних репресій, чиї життя обірвав або скалічив комуністичний та путінський режими. Сьогодні основним гаслом повинно стати - світ без тоталітаризму.
Сільський голова Степан САІНЧУК
